Василь Мицко

Народився 15 січня 1996 року в селі Луг Золочівського району Львівської області, проживав в селі Монастирок. Упродовж 2002-2013 років навчався у Зозулівському НВК І-IІІ ступенів, де брав активну участь у виступах, змаганнях, шкільних заходах. Користувався авторитетом серед однокласників та вчителів, тому що був товариським, працьовитим та щирим другом й учнем.  3малечку Василь знав, що буде лікарем i його мрія здійснилася, бо у 2013 році вступив до Буковинського державного медичного університету. Був активним учасником “Революції Гідності” у місті Чернівці, а згодом - і у м.Києві, де із  викладачами-медиками надавав невідкладну допомогу пораненим учасникам революції. За час навчання в університеті був старанним студентом, старостою потоку. Брав участь у міжнародних конференціях у Білорусії, Румунії, Словенії, містах України: Львові, Києві, Чернівцях та останній конференції у житті у місті Яремче (жовтень 2023 року). Будучи свідомим студентом, Василь із викладачами-лікарями неодноразово відвідував зону АТО з гуманітарною допомогою, за що був нагороджений грамотою “Почесний Волонтер Буковини” і грамотою-подякою від лікарів міста Дебальцево “За старанність у навчанні і допитливість”. А також від викладачів-професорів нагороджений іменними довідниками і медичними енциклопедіями.  Був співавтором медичних статтей у фахових довідниках. Навчаючись в університеті, паралельно закінчив військову кафедру, де отримав звання молодший лейтенант. Надавав уроки з тактичної медицини хлопцям-прикордонникам. 3 2019 по 2021 роки проходив інтернатуру в Чернівецькій міській лікарні швидкої допомоги із спеціальності “лікар-травматолог-ортопед”, також закінчив курси лікаря-реабілітолога і дитячого травматолога-ортопеда. По закінченні інтернатури був запрошений у лікарню Оксфорд Медікал Буковель на посаду завідувача травматологічним відділенням. 

З початком повномасштабного вторгнення, 13 березня 2022 року, добровільно з'явився в Чернівецький ТЦК і був направлений у Чернівецький прикордонний загін, а згодом - у 7 прикордонний загін “Карпатська Січ” на посаду начальника медичної служби швидкого реагування, де було присвоєне звання лейтенанта і Учасника Бойових Дій. Брав участь у боях за Лиман, Часів Яр, Костянтинівку, Краматорськ, Бахмут і був нагороджений подякою за високий професіоналізм та наручним іменним годинником від Верховної Ради України. Під час ротації надавав медичну допомогу на Житомирщині в місті Олевськ. У листопаді 2023 року був переведений у 1-й Прикордонний (Донецький) загін Східного регіонального управління Державної Прикордонної Служби України на посаду начальника медичного пункту швидкого реагування, лікарем-хірургом. 

Під час військової служби активно допомагав церкві у рідному селі.  За жертовність і добродійність, яким він спричинився для розвитку і краси парафії, був нагороджений подякою від Архієпископа і Митрополита Львівського УГКЦ Ігоря Возьняка. 

Навіть перебуваючи у відпустці, Василь не дозволяв собі відпочивати: у місті Чернівці проводив позапланові операції по заміні суглобів військовим. 

Після загострення хронічного панкреатиту 23 грудня 2023 року Василь потрапив у реанімаційне відділення у стані коми, з якої не вийшов. 25 грудня 2023 року серце зупинилось. 

По його смерті у місті Олевськ Житомирської області приміщення, де Василь Васильович (Док, Васюня, Василько) надавав медичну допомогу військовим і цивільним, в його пам'ять, за участю військових капеланів, було освячено каплицю. На Буковині його знали як молодого професійного лікаря Василя Васильовича, а за добре слово, професійну пораду, щирість, відкритість у пам'яті друзів, знайомих та односельчан він залишиться як "Наш Василько".