Документ про об'єднання УНР і ЗУНР був проголошений на масовому віче, яке проходило на Софійській площі Києва 22 січня 1919 року за участю представників республік - Лонгіна Цегельського (державний секретар внутрішніх справ уряду ЗУНР) та Володимира Винниченка (глава Директорії УНР).
У цей день дві держави на основі українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій об'єднувалися в єдину соборну Українську державу - гаранта демократичних прав і свобод громадян.
Однак фактичне державне об'єднання українських земель в ті роки не відбулося. У період приходу до влади більшовиків лідери республік, у першу чергу, відстоювали свої регіональні інтереси. Так, в 1920 році частина західних українських земель перейшла до Польщі за "Варшавським договором", підписаним главою Директорії УНР Симоном Петлюрою.
Незважаючи на це, затвердження "Акта Злуки" УНР і ЗУНР прийнято вважати першим кроком до об'єднання українського народу, який показав силу волі і дух єдності, а також істотно вплинув на подальші національно-політичні процеси в країні.
Ще в 1990 році була проведена масштабна акція, яка стала найяскравішою традицією свята. Саме тоді сотні тисяч українців "живим" безперервним ланцюгом вперше об'єдналися між Львовом і Києвом. З тих пір подібні патріотичні заходи проходять на День Соборності в багатьох містах України.